Каюсь

Я не шкодую ни про що, я не шкодую, що любила,
Та хочу повернутись в дім, там, де я долю полишила.
И привет хочу дождь
Не повернути час назад, я розумію твою милість
Не бачити б тебе у снах, бо сердце знов безжально не є.
Почати хочу все з нуля,
Любити не переставати. І серед тисячі доріг Її безмежність відчувати.
Слуєш, каюць.
Боже, как же так стало, что втратила так тебя я?
Доля моя, знаю так много я,
На честь слеза, мол, несчастье тече я,
Как же так стало, что втратила так тебя я?
Чуешь, каюсь, с раненым сердцем уже почти не пьет воно.